- Регистрация
- 12 Июн 2019
- Сообщения
- 1.854
- Репутация
- 527
- Реакции
- 1.064
Розлад особистості (РО) – це порушення характерологічної конституції та поведінкових тенденцій, яке охоплює зазвичай декілька психологічних сфер і майже завжди супроводжується особистісними і соціальними труднощами.
У деяких випадках людина можете не усвідомлювати, що у неї розлад особистості, оскільки її спосіб мислення та поведінка здаються їй досить природними.
Розлади особистості зазвичай починаються в підлітковому або ранньому дорослому віці. Їх існує багато типів. Деякі з них можуть стати менш вираженими протягом середнього віку (а деякі можуть і навпаки).
Розлади особистості є серйозною частиною наукової, психіатричної та соціальної проблематики. Вони присутні приблизно в однієї шостої людей у загальній популяції, у половини всіх амбулаторних психіатричних пацієнтів і у двох третин пацієнтів, які в анамнезі були госпіталізовані в психіатричну лікарню або намагалися здійснити суїцид.
Багато випадків зловживання психоактивними речовинами та злочинної поведінки пов’язані з наявним у людини розладом особистості.
На додаток до хронічних особистих страждань і соціальних або професійних труднощів, розлади особистості можуть підвищувати ризик розвитку інших психічних розладів, як-от розлади настрою та тривожні розлади, розлади харчування, соматоформні та дисоціативні розлади і психози. Також розлади особистості можуть підвищувати ризик небезпечної поведінки, включаючи зловживання психоактивними речовинами.
Крім того, розлади особистості впливають на результат психотерапії, фармакотерапії або навіть електроконвульсивної терапії.
▪▪▪
Уже виходячи з цього можна зрозуміти важливість класифікації розладів особистості. Однак тут усе не так райдужно і легко та просто. Існуючі системи класифікації розладів особистості мають серйозні практичні і теоретичні обмеження.
Концепція розладів особистості як чітко окреслених категорій, як описано в поточних класифікаціях DSM (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders) та ICD (International Classification of Diseases), є хоч і широко використовуваною, але й одночасно неточною та клінічно непрактичною.
Основною проблемою є те, що категоричні критерії цих розладів збігаються, і багато людей зазвичай відповідають критеріям для більш ніж одного діагнозу. Це викликає неспокій питання.
Давайте подивимось на те, як розлади особистості представлені в обох класифікаціях.
▪▪▪
У DSM-5 є 10 типів розладів особистості. Визначення там можна зустріти наступне: «розлади особистості – це довгострокові моделі поведінки та внутрішніх переживань, які значною мірою відрізняються від очікуваних». Вони впливають принаймні на дві з цих областей:
1) Кластер А (ці розлади особистості характеризуються дивною або ексцентричною поведінкою)
2) Кластер В (характеризуються драматичною або хаотичною поведінкою),
3) Кластер С (розлади особистості кластера С характеризуються тривогою).
▪▪▪
ICD-11 визначає розлади особистості як «проблеми у функціонуванні аспектів себе (наприклад, ідентичність, власна гідність, точність самосприйняття) та/або міжособистісні дисфункції (наприклад, здатність розвивати та підтримувати близькі та “взаємозадоволені” стосунки, здатність розуміти погляди інших і керувати конфліктами у стосунках)». Як бачите, це визначення дуже нагадує те, що ми тільки що бачили у DSM-5.
Функціонування особистості тут поділяється на два аспекти: внутрішньоособистісне та міжособистісне. Вони у свою чергу підрозділяються на два аспекти: самоідентичність для першого, а також емпатія та близькість для міжособистісного функціонування.
Порушення функціонування особистості є основним компонентом розладів особистості. та невже
ICD-11 пропонує оцінювати також тяжкість прояву розладів особистості (у попередньому виданні такого не було). Тут ми можемо побачити, що стан «особистісних труднощів» можна віднести до легких, помірних і важких діагнозів розладу особистості.
Перелік розладів особистості у ICD-11 виглядає приблизно наступним чином:
Отже, як бачимо, обидві класифікації у розгляді питання розладів особистості дуже схожі. Було б дивно, якщо б було інакше, правда? Все ж таки, одне й те ж саме явище описують.
▪▪▪
Щоб підсумувати та закріпити, пропонуємо подивитись на табличку-порівняння.
На завершення: діагностика розладу особистості вимагає від фахівця зі сфери психічного здоров’я (довіряйте це діло лише фахівцям!) оцінити довгострокові моделі функціонування та симптоми. Діагностувати РО можна лише в осіб віком від 18 років. У людей віком до 18 років, як правило, не діагностують такі розлади, оскільки їхні особистості ще розвиваються.
Також нерідко люди можуть мати змішані симптоми одразу декількох розладів особистості
Источник: https://blog.drugstore.org.ua/uk/blog/psychology/rozladu_osobustosty
У деяких випадках людина можете не усвідомлювати, що у неї розлад особистості, оскільки її спосіб мислення та поведінка здаються їй досить природними.
Розлади особистості зазвичай починаються в підлітковому або ранньому дорослому віці. Їх існує багато типів. Деякі з них можуть стати менш вираженими протягом середнього віку (а деякі можуть і навпаки).
Розлади особистості є серйозною частиною наукової, психіатричної та соціальної проблематики. Вони присутні приблизно в однієї шостої людей у загальній популяції, у половини всіх амбулаторних психіатричних пацієнтів і у двох третин пацієнтів, які в анамнезі були госпіталізовані в психіатричну лікарню або намагалися здійснити суїцид.
Багато випадків зловживання психоактивними речовинами та злочинної поведінки пов’язані з наявним у людини розладом особистості.
На додаток до хронічних особистих страждань і соціальних або професійних труднощів, розлади особистості можуть підвищувати ризик розвитку інших психічних розладів, як-от розлади настрою та тривожні розлади, розлади харчування, соматоформні та дисоціативні розлади і психози. Також розлади особистості можуть підвищувати ризик небезпечної поведінки, включаючи зловживання психоактивними речовинами.
Крім того, розлади особистості впливають на результат психотерапії, фармакотерапії або навіть електроконвульсивної терапії.
▪▪▪
Уже виходячи з цього можна зрозуміти важливість класифікації розладів особистості. Однак тут усе не так райдужно і легко та просто. Існуючі системи класифікації розладів особистості мають серйозні практичні і теоретичні обмеження.
Концепція розладів особистості як чітко окреслених категорій, як описано в поточних класифікаціях DSM (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders) та ICD (International Classification of Diseases), є хоч і широко використовуваною, але й одночасно неточною та клінічно непрактичною.
Основною проблемою є те, що категоричні критерії цих розладів збігаються, і багато людей зазвичай відповідають критеріям для більш ніж одного діагнозу. Це викликає неспокій питання.
Давайте подивимось на те, як розлади особистості представлені в обох класифікаціях.
▪▪▪
У DSM-5 є 10 типів розладів особистості. Визначення там можна зустріти наступне: «розлади особистості – це довгострокові моделі поведінки та внутрішніх переживань, які значною мірою відрізняються від очікуваних». Вони впливають принаймні на дві з цих областей:
- Спосіб мислення про себе та інших
- Спосіб емоційного реагування
- Спосіб спілкування з іншими людьми
- Спосіб контролю над своєю поведінкою
1) Кластер А (ці розлади особистості характеризуються дивною або ексцентричною поведінкою)
2) Кластер В (характеризуються драматичною або хаотичною поведінкою),
3) Кластер С (розлади особистості кластера С характеризуються тривогою).
▪▪▪
ICD-11 визначає розлади особистості як «проблеми у функціонуванні аспектів себе (наприклад, ідентичність, власна гідність, точність самосприйняття) та/або міжособистісні дисфункції (наприклад, здатність розвивати та підтримувати близькі та “взаємозадоволені” стосунки, здатність розуміти погляди інших і керувати конфліктами у стосунках)». Як бачите, це визначення дуже нагадує те, що ми тільки що бачили у DSM-5.
Функціонування особистості тут поділяється на два аспекти: внутрішньоособистісне та міжособистісне. Вони у свою чергу підрозділяються на два аспекти: самоідентичність для першого, а також емпатія та близькість для міжособистісного функціонування.
Порушення функціонування особистості є основним компонентом розладів особистості. та невже
ICD-11 пропонує оцінювати також тяжкість прояву розладів особистості (у попередньому виданні такого не було). Тут ми можемо побачити, що стан «особистісних труднощів» можна віднести до легких, помірних і важких діагнозів розладу особистості.
Перелік розладів особистості у ICD-11 виглядає приблизно наступним чином:
- (F60.0) Параноїдний розлад особистості
- (F60.1) Шизоїдні розлади особистості
- (F60.2) Дисоціативні розлади особистості
- (F60.3) Емоційно нестабільні розлади особистості
- (F60.4) Істеричний розлад особистості
- (F60.5) Ананкастичні розлади особистості
- (F60.6) Тривожні розлади особистості
- (F60.7) Залежний розлад особистості
- (F60.8) Інші уточнені (специфічні) розлади особистості
- (F60.9) Розлад особистості, неуточнений
- (F61) Змішані та інші розлади особистості
Отже, як бачимо, обидві класифікації у розгляді питання розладів особистості дуже схожі. Було б дивно, якщо б було інакше, правда? Все ж таки, одне й те ж саме явище описують.
▪▪▪
Щоб підсумувати та закріпити, пропонуємо подивитись на табличку-порівняння.
На завершення: діагностика розладу особистості вимагає від фахівця зі сфери психічного здоров’я (довіряйте це діло лише фахівцям!) оцінити довгострокові моделі функціонування та симптоми. Діагностувати РО можна лише в осіб віком від 18 років. У людей віком до 18 років, як правило, не діагностують такі розлади, оскільки їхні особистості ще розвиваються.
Також нерідко люди можуть мати змішані симптоми одразу декількох розладів особистості
Источник: https://blog.drugstore.org.ua/uk/blog/psychology/rozladu_osobustosty