- Регистрация
- 12 Июн 2019
- Сообщения
- 766
- Репутация
- 394
- Реакции
- 586
Незважаючи на велику кількість сучасних досліджень, які підкреслюють ефективність психоделіків у лікуванні широкого спектра захворювань, суперечки щодо їх використання не вщухають серед політиків, медиків та пересічних громадян. Додає масла у вогонь багаторічна стигматизація та уявлення про ризики і небезпеку вживання цього виду ПАР.
Сьогодні ми спробуємо розібратися в тому, чи міська легенда про те, що психоделіки можуть звести людину з розуму, відповідає дійсності. Інтуїтивна відповідь прогресивного споживача ПАР – звісно, ні. Але не все так просто, ризики справді існують.
▪▪▪
ПСИХОДЕЛІКИ ТА ШИЗОФРЕНІЯ
Психоз має сукупність симптомів, які проявляються самостійно або в рамках різноманітних психічних захворювань, таких як шизофренія, біполярний афективний розлад та ін. Психоз і психоделіки є популярними темами для міських легенд. До прикладу, коли в 1960-х роках люди почали вживати ЛСД як рекреаційний наркотик, дехто пошепки говорив про нього як про шлях до духовного просвітлення, тоді як інші попереджали про «бед тріпи» та постійні «флешбеки». Міфи про психоделічні речовини та психоз зберігаються донині, змушуючи людей хвилюватися, що вживання даних речовин може спровокувати постійну шизофренію.
Проте правда більш банальна: хоча вживання психоделіків може спровокувати початок шизофренії у людей, які схильні до цього, сама по собі така речовина не може викликати цей розлад. Люди, які вживають ЛСД, не частіше, ніж будь-хто інший, мають психотичний розлад. Більшість людей, які вживають психоделіки, такі як ЛСД або магічні гриби, мають симптоми під час тріпу, які клінічними психіатрами можуть класифікуватися як психоз. Проте такий психоз, викликаний ПАР, зберігається лише протягом декількох годин дії психоделічної речовини. Деякі люди можуть подекуди мати лише незначні залишкові ефекти протягом кількох днів після інтенсивних психоделічних переживань або взагалі не мати їх після закінчення дії речовини.
Варто також зауважити на тому, що людина з діагнозом «шизофренія» має симптоми психозу та інші проблеми мислення і поведінки, які тривають більш ніж 6 місяців. Психоз, спричинений ПАР, навпаки, стабілізується або зникає повністю незабаром після того, як людина припиняє вживати препарат, котрий його викликав. Лікарі не до кінця розуміють, що викликає шизофренію, але певну роль, імовірно, відіграють гени та середовище, в якому формувалася людська особистість. У людей, які вже схильні до шизофренії, певні препарати та психоактивні речовини можуть спровокувати симптоми шизофренії та психотичні епізоди.
Таким чином, психоделіки можуть спровокувати появу перших симптомів психозу та шизофренії, які знаходилися у «сплячому стані» в мозку людини. Іноді людям, які зловживають психоактивними речовинами (необов’язково психоделіками – це може бути канабіс, алкоголь, метамфетамін, кокаїн), ставлять діагноз «психотичний епізод, спричинений вживанням психоактивних речовин», якщо в них з’являються симптоми психозу. Так-от, у 17% пацієнтів із таким діагнозом в подальшому прогресуватиме шизофренія. Тут важко відповісти на питання про те, що було спочатку: чи психічне захворювання, чи вживання ПАР, але незмінним залишається те, що ПАР дійсно можуть погіршити і без того вразливе ментальне здоров’я. Ми не можемо до кінця бути впевненими, що в нас немає схильності до того чи іншого психічного розладу – особливо якщо він ніяк себе не проявляє. Поки. Тому так важливо споживати будь-які ПАР відповідально, усвідомлюючи всі можливі ризики для ментального здоров’я.
▪▪▪
ЧОМУ ПСИХОДЕЛІКИ ВИКЛИКАЮТЬ ПСИХОЗ І ДО ЧОГО ТУТ СЕРОТОНІН?
Для того щоб краще зрозуміти, чому змінений стан свідомості від психоделіків іноді класифікують як «психоз, викликаний психоделіками», варто розібрати, як психоделіки впливають на нейромедіатори в мозку людини.
Ми вже багато про це говорили в наших попередніх статтях, проте ключовим є вплив індолеамінових галюциногенів (ЛСД, псилоцибін та мескалін) на 5-HT2A рецептори (серотонінові рецептори). Вони підміняють серотонін та під час тріпу викликають симптоми, схожі до тих, які мають пацієнти із шизофренією.
Цікавим також є те, що антипсихотичні препарати (які використовуються для лікування шизофренії) блокують галюциногенні ефекти психоделіків, що вкотре підтверджує зв’язок між цими двома станами та серотоніновою системою. Отже, не дивлячись на те, що доволі довго серед науковців та лікарів була розповсюджена дофамінова теорія причин шизофренії, новітні відкриття демонструють велику роль серотонінової системи в розвитку та динаміці цього захворювання. І це може пояснити, чому тріп схожий на короткотривалий психоз – задіяні однакові системи в мозку.
Проте короткотривалий психоз, викликаний ЛСД чи «магічними грибами» все-таки відрізняється від психозу, який спостерігається у людей із шизофренією. По-перше, відзначається, що «психоделічний психоз» частіше провокує зорові галюцинації, тоді як пацієнти із шизофренією частіше мають слухові галюцинації. По-друге, люди під впливом психоделіків частіше відчувають підвищений настрій або навіть ейфорію, тоді як люди із шизофренією частіше відчувають притуплені емоції під час психотичних епізодів.
Люди з психотичним розладом зазвичай відчувають інші симптоми, навіть якщо у них немає галюцинацій, наприклад, дивна мова або рухи, марення мислення, соціальна замкнутість чи обмежене емоційне вираження. Наявність будь-якого з цих симптомів після закінчення дії психоделіка може вказувати на те, що це може стати початком психотичного розладу або шизофренії.
Люди, які страждають на шизофренію або інші психотичні розлади, протягом життя відчувають повторювані психотичні епізоди, які необхідно лікувати за допомогою ліків. А більшість людей, які вживають психоделіки, лише на короткий період по-іншому відчувають реальність. У них після того, як дія ПАР зникає, не залишається жодних слідів «психоделічного психозу».
▪▪▪
НАСКІЛЬКИ Я РИЗИКУЮ «МЕНТАЛКОЮ» ПІД ЧАС ВЖИВАННЯ ПСИХОДЕЛІКІВ?
Науковці намагалися дати відповідь на це питання, проводячи опитування та контрольовані досліди із пацієнтами, які вживали психоделіки. Багато з цих досліджень проводилися в часи, коли до таких експериментів не висувалося чітких вимог і стандартів, тому й результати цих наукових робіт можуть бути не достатньо об’єктивними. Наприклад, зараз існує стандарт, за якого людину із психічними розладами або навіть родовою історією шизофренії чи біполярного афективного розладу не мають права включати в дослідження. А от в 1960 році таких стандартів не існувало, і було опубліковане дослідження, в якому в одного пацієнта (з-поміж 1200 інших досліджуваних осіб), який вжив психоделік, психотична реакція тривала понад 48 годин. Проте цей пацієнт мав однояйцевого близнюка із діагнозом шизофренія – в сучасних умовах його виключили б із дослідження.
Часто в дослідженнях другої половини XX сторіччя не включали суворі контрольні групи, використовували неетичні (на сучасний погляд) методи: людей могли прив’язувати до ліжок або вводити високі дози ЛСД непідготовленим пацієнтам. Все це, безумовно, збільшувало ризик негативної психічної реакції пацієнтів. Сучасні протоколи проведення таких досліджень набагато більш суворі та вимагають обачливості, виключаючи по-максимуму усі фактори, як могли б вплинути на об’єктивність отриманих результатів.
Коли науковці проводили опитування осіб, які мали досвід вживання психоделіків, вони зазвичай дуже рідко реєстрували випадки психотичних епізодів, викликаних ЛСД, псилоцибіном, мескаліном та ін. В опитуванні осіб, які мали «бед тріпи» та негативний досвід із психоделіками, опублікованому у 2016 році, у 0,15% від всієї кількості учасників з’явилися тривалі і тривожні психотичні симптоми після вживання цих ПАР.
Два величезних популяційних дослідження від 2013та 2015 років, які охопили загалом понад 260 тисяч учасників із США, не виявили доказів зв’язку між вживанням психоделічних препаратів і проблемами психічного здоров’я. Вчені виявили, що споживачі психоделіків не частіше переживали психологічний стрес, мали суїцидальні думки чи поведінку, депресію, тривогу або проходили лікування психічного здоров’я, ніж ті, хто не приймав психоделіків. Навпаки, люди, які вживали психоделіки, рідше потребували лікування психічного здоров’я, ніж ті, хто цього не робив. Це співпадає із результатами досліджень, проведених іншими сучасними вченими.
Отже, наразі наукових доказів щодо серйозних побічних ефектів мало, а нещодавні рандомізовані контрольовані дослідження із використанням психоделіків при різних непсихотичних психічних розладах демонструють достатні докази як їх безпеки, так і ефективності.
▪▪▪
ВИСНОВКИ
Сьогодні ми спробуємо розібратися в тому, чи міська легенда про те, що психоделіки можуть звести людину з розуму, відповідає дійсності. Інтуїтивна відповідь прогресивного споживача ПАР – звісно, ні. Але не все так просто, ризики справді існують.
▪▪▪
ПСИХОДЕЛІКИ ТА ШИЗОФРЕНІЯ
Психоз має сукупність симптомів, які проявляються самостійно або в рамках різноманітних психічних захворювань, таких як шизофренія, біполярний афективний розлад та ін. Психоз і психоделіки є популярними темами для міських легенд. До прикладу, коли в 1960-х роках люди почали вживати ЛСД як рекреаційний наркотик, дехто пошепки говорив про нього як про шлях до духовного просвітлення, тоді як інші попереджали про «бед тріпи» та постійні «флешбеки». Міфи про психоделічні речовини та психоз зберігаються донині, змушуючи людей хвилюватися, що вживання даних речовин може спровокувати постійну шизофренію.
Проте правда більш банальна: хоча вживання психоделіків може спровокувати початок шизофренії у людей, які схильні до цього, сама по собі така речовина не може викликати цей розлад. Люди, які вживають ЛСД, не частіше, ніж будь-хто інший, мають психотичний розлад. Більшість людей, які вживають психоделіки, такі як ЛСД або магічні гриби, мають симптоми під час тріпу, які клінічними психіатрами можуть класифікуватися як психоз. Проте такий психоз, викликаний ПАР, зберігається лише протягом декількох годин дії психоделічної речовини. Деякі люди можуть подекуди мати лише незначні залишкові ефекти протягом кількох днів після інтенсивних психоделічних переживань або взагалі не мати їх після закінчення дії речовини.
Варто також зауважити на тому, що людина з діагнозом «шизофренія» має симптоми психозу та інші проблеми мислення і поведінки, які тривають більш ніж 6 місяців. Психоз, спричинений ПАР, навпаки, стабілізується або зникає повністю незабаром після того, як людина припиняє вживати препарат, котрий його викликав. Лікарі не до кінця розуміють, що викликає шизофренію, але певну роль, імовірно, відіграють гени та середовище, в якому формувалася людська особистість. У людей, які вже схильні до шизофренії, певні препарати та психоактивні речовини можуть спровокувати симптоми шизофренії та психотичні епізоди.
Таким чином, психоделіки можуть спровокувати появу перших симптомів психозу та шизофренії, які знаходилися у «сплячому стані» в мозку людини. Іноді людям, які зловживають психоактивними речовинами (необов’язково психоделіками – це може бути канабіс, алкоголь, метамфетамін, кокаїн), ставлять діагноз «психотичний епізод, спричинений вживанням психоактивних речовин», якщо в них з’являються симптоми психозу. Так-от, у 17% пацієнтів із таким діагнозом в подальшому прогресуватиме шизофренія. Тут важко відповісти на питання про те, що було спочатку: чи психічне захворювання, чи вживання ПАР, але незмінним залишається те, що ПАР дійсно можуть погіршити і без того вразливе ментальне здоров’я. Ми не можемо до кінця бути впевненими, що в нас немає схильності до того чи іншого психічного розладу – особливо якщо він ніяк себе не проявляє. Поки. Тому так важливо споживати будь-які ПАР відповідально, усвідомлюючи всі можливі ризики для ментального здоров’я.
▪▪▪
ЧОМУ ПСИХОДЕЛІКИ ВИКЛИКАЮТЬ ПСИХОЗ І ДО ЧОГО ТУТ СЕРОТОНІН?
Для того щоб краще зрозуміти, чому змінений стан свідомості від психоделіків іноді класифікують як «психоз, викликаний психоделіками», варто розібрати, як психоделіки впливають на нейромедіатори в мозку людини.
Ми вже багато про це говорили в наших попередніх статтях, проте ключовим є вплив індолеамінових галюциногенів (ЛСД, псилоцибін та мескалін) на 5-HT2A рецептори (серотонінові рецептори). Вони підміняють серотонін та під час тріпу викликають симптоми, схожі до тих, які мають пацієнти із шизофренією.
Цікавим також є те, що антипсихотичні препарати (які використовуються для лікування шизофренії) блокують галюциногенні ефекти психоделіків, що вкотре підтверджує зв’язок між цими двома станами та серотоніновою системою. Отже, не дивлячись на те, що доволі довго серед науковців та лікарів була розповсюджена дофамінова теорія причин шизофренії, новітні відкриття демонструють велику роль серотонінової системи в розвитку та динаміці цього захворювання. І це може пояснити, чому тріп схожий на короткотривалий психоз – задіяні однакові системи в мозку.
Проте короткотривалий психоз, викликаний ЛСД чи «магічними грибами» все-таки відрізняється від психозу, який спостерігається у людей із шизофренією. По-перше, відзначається, що «психоделічний психоз» частіше провокує зорові галюцинації, тоді як пацієнти із шизофренією частіше мають слухові галюцинації. По-друге, люди під впливом психоделіків частіше відчувають підвищений настрій або навіть ейфорію, тоді як люди із шизофренією частіше відчувають притуплені емоції під час психотичних епізодів.
Люди з психотичним розладом зазвичай відчувають інші симптоми, навіть якщо у них немає галюцинацій, наприклад, дивна мова або рухи, марення мислення, соціальна замкнутість чи обмежене емоційне вираження. Наявність будь-якого з цих симптомів після закінчення дії психоделіка може вказувати на те, що це може стати початком психотичного розладу або шизофренії.
Люди, які страждають на шизофренію або інші психотичні розлади, протягом життя відчувають повторювані психотичні епізоди, які необхідно лікувати за допомогою ліків. А більшість людей, які вживають психоделіки, лише на короткий період по-іншому відчувають реальність. У них після того, як дія ПАР зникає, не залишається жодних слідів «психоделічного психозу».
▪▪▪
НАСКІЛЬКИ Я РИЗИКУЮ «МЕНТАЛКОЮ» ПІД ЧАС ВЖИВАННЯ ПСИХОДЕЛІКІВ?
Науковці намагалися дати відповідь на це питання, проводячи опитування та контрольовані досліди із пацієнтами, які вживали психоделіки. Багато з цих досліджень проводилися в часи, коли до таких експериментів не висувалося чітких вимог і стандартів, тому й результати цих наукових робіт можуть бути не достатньо об’єктивними. Наприклад, зараз існує стандарт, за якого людину із психічними розладами або навіть родовою історією шизофренії чи біполярного афективного розладу не мають права включати в дослідження. А от в 1960 році таких стандартів не існувало, і було опубліковане дослідження, в якому в одного пацієнта (з-поміж 1200 інших досліджуваних осіб), який вжив психоделік, психотична реакція тривала понад 48 годин. Проте цей пацієнт мав однояйцевого близнюка із діагнозом шизофренія – в сучасних умовах його виключили б із дослідження.
Часто в дослідженнях другої половини XX сторіччя не включали суворі контрольні групи, використовували неетичні (на сучасний погляд) методи: людей могли прив’язувати до ліжок або вводити високі дози ЛСД непідготовленим пацієнтам. Все це, безумовно, збільшувало ризик негативної психічної реакції пацієнтів. Сучасні протоколи проведення таких досліджень набагато більш суворі та вимагають обачливості, виключаючи по-максимуму усі фактори, як могли б вплинути на об’єктивність отриманих результатів.
Коли науковці проводили опитування осіб, які мали досвід вживання психоделіків, вони зазвичай дуже рідко реєстрували випадки психотичних епізодів, викликаних ЛСД, псилоцибіном, мескаліном та ін. В опитуванні осіб, які мали «бед тріпи» та негативний досвід із психоделіками, опублікованому у 2016 році, у 0,15% від всієї кількості учасників з’явилися тривалі і тривожні психотичні симптоми після вживання цих ПАР.
Два величезних популяційних дослідження від 2013та 2015 років, які охопили загалом понад 260 тисяч учасників із США, не виявили доказів зв’язку між вживанням психоделічних препаратів і проблемами психічного здоров’я. Вчені виявили, що споживачі психоделіків не частіше переживали психологічний стрес, мали суїцидальні думки чи поведінку, депресію, тривогу або проходили лікування психічного здоров’я, ніж ті, хто не приймав психоделіків. Навпаки, люди, які вживали психоделіки, рідше потребували лікування психічного здоров’я, ніж ті, хто цього не робив. Це співпадає із результатами досліджень, проведених іншими сучасними вченими.
Отже, наразі наукових доказів щодо серйозних побічних ефектів мало, а нещодавні рандомізовані контрольовані дослідження із використанням психоделіків при різних непсихотичних психічних розладах демонструють достатні докази як їх безпеки, так і ефективності.
▪▪▪
ВИСНОВКИ
- Вживання психоделіків може викликати симптоми психозу, короткочасні психотичні епізоди або психотичний розлад, спричинений психоделіками.
- Причина, з якої вплив психоделіків і симптоми психозу так схожі між собою, полягає в тому, що обидва вони пов'язані з однаковими змінами у функціонуванні мозку, а саме – серотонінової системи.
- Хоча психоделіки можуть викликати ефекти, схожі на симптоми шизофренії, ці ефекти, як правило, короткочасні та тривають не довше, ніж ця ПАР залишається в мозку.
- Хоча вживання психоделіків не може спричинити шизофренію чи інші тривалі психотичні розлади, воно може спровокувати їх початок або замаскувати симптоми.