- Регистрация
- 12 Июн 2019
- Сообщения
- 1.862
- Репутация
- 527
- Реакции
- 1.069
Авторка – Вікторія Шаповалова, психотерапевтка напрямку гештальт, членкиня Української спілки психотерапевтів
Розмову про особливості здорових і токсичних стосунків ми почали в попередній публікації. У цьому ж матеріалі розглянемо детальніше, що таке співзалежність та обговоримо інші важливі дотичні моменти.
У токсичних стосунках нерідко спостерігається такий фактор, як залежність від іншого, або співзалежність.
Зробіть для себе невеличку вправу. Напишіть список того, що значимі дорослі у вашому дитинстві не говорили та не робили для вас, а це було дуже важливим.
Такий список покаже вам ваші невирішені співзалежні проблеми. Це ті «пустоти», що мали бути заповнені на етапі нашого зростання, і тепер ми чекаємо від іншої людини, що вона їх заповнить, та можемо перекладати на неї відповідальність за їх реалізацію.
Цей список не свідчить, що ви «неповноцінні» – він лише показує, куди можна спрямувати увагу в собі, щоб бути щасливішим_ою і в стосунках, і з самим(ою) собою.
▪▪▪
ФОРМИ СПІВЗАЛЕЖНИХ СТОСУНКІВ
1. Любов без меж.
- Я – частина Іншого, він кращий_а за мене.
- Я живу, щоб бути поруч з Іншим, він/вона – моє життя.
У таких стосунках один повністю розчинений в іншому. Власні сфери інтересів перестають існувати, головним стає отримання гормонів задоволення, щоб почуватися щасливим.
2. Любов через поглинання суверенітету іншого.
2. Любов через поглинання суверенітету іншого.
- Він (вона) не зможе без мене жити.
- Я живу для того, щоб у Іншого було все добре.
Така форма часто існує у сім’ях, де до дітей ставляться з гіперопікою. У дорослому віці це може виливатися у залежність від іншого і повну покору для задоволення його потреб, або, навпаки, у протизалежність – коли я уникаю розвитку стосунків, як тільки стаю ближчим до іншої людини.
Таку форму обирають ті, в кого є потреба в турботі про них самих. Вони беруть на себе відповідальність за іншого, очікуючи, що їм «віддячать».
3. Любов через руйнацію кордонів іншого.
Таку форму обирають ті, в кого є потреба в турботі про них самих. Вони беруть на себе відповідальність за іншого, очікуючи, що їм «віддячать».
3. Любов через руйнацію кордонів іншого.
- Я довершений – партнер(ка) нікчемний(а).
- Я маю бути впевненим, що Інший належить мені.
Це одна з найнебезпечніших форм співзалежності, адже в ній особистість одного із партнерів стирається, ним (нею) намагаються повністю заволодіти, часто використовуючи маніпуляції та надмірні ревнощі.
В їх основі – проєктування свого бажання на іншого, прагнення відповідати своєму ідеальному внутрішньому образу, який може існувати тільки тоді, коли поруч принижений та нікчемний партнер.
Часто це аб’юзивний партнер, котрий руйнує іншого, щоб заповнити власне порожнє Я. В історії стосунків таких особистостей – таке ж відношення щодо них. Часто це люди, що зростали в середовищі насильства, тому вони мають тільки таке уявлення та модель стосунків, де влада над іншим означає повноцінність.
4. Любов як дзеркало між нами.
В їх основі – проєктування свого бажання на іншого, прагнення відповідати своєму ідеальному внутрішньому образу, який може існувати тільки тоді, коли поруч принижений та нікчемний партнер.
Часто це аб’юзивний партнер, котрий руйнує іншого, щоб заповнити власне порожнє Я. В історії стосунків таких особистостей – таке ж відношення щодо них. Часто це люди, що зростали в середовищі насильства, тому вони мають тільки таке уявлення та модель стосунків, де влада над іншим означає повноцінність.
4. Любов як дзеркало між нами.
- Він/вона має доводити, що я кращий_а ніж інші.
- Інший заповнює мою порожнечу.
Відповідальність за свій стан – на іншому. Інший має довести мені, що я вартий любові.
У таких стосунках один партнер вимагає від іншого постійного схвалення своєї особистості. Не сказав комплімент – «ти мене не любиш», не написала повідомлення – «все, ти мене не вартуєш». Такі особистості залежать від гормону люліберину – їм постійно потрібна пристрасть.
▪▪▪
Отже, висновки. У здорових стосунках обоє партнерів зацікавлені в автономії один одного. Вони віддаються один одному в періоди возз’єднання, наповнюючи один одного. І реагують довірою та розумінням, коли іншому потрібен простір (звичайно, коли ця довіра підкріплена і словами, і діями). У таких стосунках я не відчуваю, що мене кидають; я знаю, що я значимий(а) і ми разом, навіть коли ми наодинці з собою та зі своїм оточенням.
У залежних стосунках існує «ілюзія злиття». Її приймають за любов скривджені, травмовані особистості, і потребують відчувати постійно. Розрив «злиття» означає втрату партнера(ки), а також викликає відчуття покинутості. У психологічному сенсі такі особистості перестають бути окремими особистостями і розчиняються повністю в іншому.
У таких стосунках один партнер вимагає від іншого постійного схвалення своєї особистості. Не сказав комплімент – «ти мене не любиш», не написала повідомлення – «все, ти мене не вартуєш». Такі особистості залежать від гормону люліберину – їм постійно потрібна пристрасть.
▪▪▪
Отже, висновки. У здорових стосунках обоє партнерів зацікавлені в автономії один одного. Вони віддаються один одному в періоди возз’єднання, наповнюючи один одного. І реагують довірою та розумінням, коли іншому потрібен простір (звичайно, коли ця довіра підкріплена і словами, і діями). У таких стосунках я не відчуваю, що мене кидають; я знаю, що я значимий(а) і ми разом, навіть коли ми наодинці з собою та зі своїм оточенням.
У залежних стосунках існує «ілюзія злиття». Її приймають за любов скривджені, травмовані особистості, і потребують відчувати постійно. Розрив «злиття» означає втрату партнера(ки), а також викликає відчуття покинутості. У психологічному сенсі такі особистості перестають бути окремими особистостями і розчиняються повністю в іншому.
