- Регистрация
- 12 Июн 2019
- Сообщения
- 1.862
- Репутация
- 527
- Реакции
- 1.069
Як психоделічний досвід може дестабілізувати і як з цим впоратися
Авторка: Анастасія Рубан, нейропсихологиня, дослідниця
▪▪▪
«Мушу визнати, що моя депресія зменшилася після [терапевтичних] сесій [з психоделіками], але я стала також більш тривожною. Я спала все менше і менше, стискаючи болюче серце вночі і молилась, щоб те, що хотіло вломитися через двері, які я зачинила між собою і забуттям, не прорвалося. [...] Мій розум втратив сюжетну лінію [психоделічного досвіду], але моє тіло не може забути повідомлення. Моя тривога стала безпредметною, загальною. Я не могла свідомо намацати об'єкт, якого я боялась. Те, що я пам'ятала з того досвіду, було у тілі. Те, що я знала, було у плоті».[1]
Це слова однієї людини з тих, хто брав участь у клінічному досліді, присвяченому вживанню псилоцибіну в лікуванні депресії. Її досвід – невідособлений. Деякі особи з ПТСР, що проходили сесії з Дма у дослідженнях MAPS (Multidisciplinary Association for Psychedelic Studies), згадують свою участь у терапії так:
«Коли ефект [Дма] сходив, у мене було якесь глибоке відчуття, що щось залишилося абсолютно невирішеним і відкритим. Це було як пекло всередині, і воно вийшло тільки наполовину, а решта залишилася. Я не вважаю, що вони добре оцінили небезпеку простору, на який мене вивели. У мене було сильне і жахливе відчуття, що я надто залежна від них [терапевтів] і страх, що це не вирішиться, і я не зможу з цього вийти». [2]
«Знаєте, я порівнюю це з відкритою операцією на серці: вони [терапевти] розрізали мою грудну клітину, виправили недолік у серці, але потім всі просто відійшли від операційного столу, і моя грудна клітина все ще залишилася розкритою. Цього ж ніхто б не пережив». [2]
Ці свідчення контрастують з нарацією стосовно психоделіків, особливо в англомовних ЗМІ, де в останні десять років не бракує ентузіастичних стверджень щодо позитивних ефектів психоделіків і в умовах психотерапії, і при натуралістичному (неконтрольованому експериментально) вживанні. Коли п’ять років тому я переглядала наукову літературу на тему важких або небажаних ефектів психоделіків, нелегко було знайти інформацію стосовно якихось інших побочок, крім нечастих кейсів психозу, тривалого перцепційного розладу, викликаного галюциногенами (довготривалі флешбеки, анг. Hallucinogen Persisting Perception Disorder) і так званих “бед тріпів”. В основному наукова література була зосереджена на доведенні терапевтичних властивостей психоделіків. Сьогодні все більше набирає обертів дискусія щодо важких психоделічних ефектів у контексті натуралістичному і психотерапевтичному.
Психоделічний досвід, як і будь-який досвід альтернативних станів свідомості (медитація, транс, голодування, відособлення і т.д.), пов’язаний із заглибленням у реальність і психіку – і в їх найпрекрасніших і найтемніших іпостасях. Конфронтація зі світом і собою в цих екстрамах може, з однієї сторони, допомогти віднайти гармонію, а з другої – дестабілізувати на довгий час. Дестабілізація не буде означати виключно психоз, а частота і чинники ризику виникнення є наразі недостатньо дослідженими, хоча з’являється все більше даних про це явище.
▪▪▪
ЩО НАМ УЖЕ ЗАРАЗ ВІДОМО ПРО НЕБАЖАНІ РЕАКЦІЇ НА ПСИХОДЕЛІКИ?
У 2017 році Карбонаро і колеги [3] опублікували результати дослідження наслідків вимогливих психоделічних досвідів (те, що називають бед тріпами). Вони зібрали дані від близько 1993 онлайн респондентів, які мали психоделічні подорожі, що виявилися важкими з психологічних або фізичних причин. 7.6% респондентів, у яких нелегкий психоделічний досвід був більш ніж рік тому, шукали професійної підтримки у зв’язку з психічними труднощами. Цікаво, що 84 % респондентів зазначили, що їх досвід зрештою виявився корисним.
Важливо відмітити, що дослідження на користувачах психоделіків мають свої обмеження. Одним з них є те, що групи, на яких проводяться такі дослідження, можуть бути нерепрезентативними, тобто ми не знаємо, наскільки їх відповіді адекватно відображають ситуацію у людей, що анкет не заповнюють. Прикладом є хоча б те, що наукові анкети можуть заповнювати люди, які позитивно ставляться до психоделіків і науки, натомість науковці можуть не мати доступу до людей, що мають інше ставлення до першого або другого. Отже, відсоток людей, у яких виникають небажані реакції на психоделіки, може бути інший, ніж зарапортований у Карбонаро і колег.
У 2022 Еванс і Люткайтіс [4] провели розмови з 30 особами стосовно їх стану приблизно через рік після участі у псилоцибіновому ретріті. Незважаючи на те, що учасники проходили психологічну підготовку до досвіду, мали підтримку психотерапевтів під час і після ретріту, дев'ять з них спонтанно (тобто без безпосереднього питання науковців) рапортували труднощі в інтеграції свого досвіду. Ці труднощі включали:
- Духовний ескапізм. Це тенденція уникати або відриватися від матеріальної чи психічної дійсності за допомогою поглибленого зосередження на духовних аспектах життя і натиску на тому, щоб «трансцендувати» еґо і незручні переживання. Може включати неприйняття переживання важких емоцій, тобто злості, страху, смутку, а також інфляцію еґо – почуття, що пережитий духовний досвід чинить з людини когось винятково кращого, ніж решта (у Юнгівській психології інфляція еґо також може виникати через неспроможність зінтегрувати свою темну сторону і проекції її на оточення).
- Пост-екстатична хандра. Почуття пригніченості, погіршення настрою, збільшення неспокою. Може з’являтися після дуже позитивного досвіду, коли особа «приземляється» у щоденному світі і усвідомлює, що цей світ контрастує з психоделічним простором, повним любові та єднання і що емоційні та життєві труднощі все ще існують, а страждання є частиною реальності.
- Почуття від’єднання від спільноти. Може з’являтися як антитеза почуття сильного поєднання з людьми загалом або з групою, з якою ділили досвід. Це може бути викликано, наприклад, зменшенням емоційного простору на відносини чи емпатію, поверненням до стану, у якому люди можуть знову дратувати, розчаровувати чи завдавати прикрощів. З іншого боку, під час психоделічного досвіду часом виникає почуття самотності і відокремленості, котре може залишитися після подорожі.
Інші небажані ефекти у дослідженнях включали: онтологічний шок (стан, при якому особа відчуває надзвичайну міру здивування або навіть страху внаслідок розкриття нових, часто фундаментальних або несподіваних істин; термін часто використовується у філософських та екзистенційних контекстах, коли особа розуміє щось, що перевертає її звичний світогляд або сприйняття світу), загострення суїцидальних думок, неконтрольована конфронтація з травмою.