- Регистрация
- 12 Июн 2019
- Сообщения
- 1.862
- Репутация
- 527
- Реакции
- 1.069
Особистостям, що мають антисоціальний розлад, присвячено безліч фільмів, вони описані в книгах, а також про них відзнято багато документальних матеріалів. Здається, вони не лишаються без уваги аудиторії. Що такого в них притягуючого і в той же час відразливого? Спробуємо розібратися в цій статті.
▪▪▪
Для початку поговоримо, що ж таке антисоціальний розлад особистості і чи можна його представників називати «психопатами».
Існує концепція психотерапевта Кернберга, яка пов’язує антисоціальний розлад з нарцисичним розладом особистості, що визначається як «злоякісний нарцисизм». Цих людей можна віднести до категорії «психопатів» – тих, хто проявляє найбільш агресивний патерн поведінки по відношенню до інших та кримінальну поведінку. Вони використовують брехню, злодійства, шахрайство, насильство та навіть вбивство, а також не мають здатності відчувати провину і каяття. Навіть після усвідомлення своєї антисоціальної поведінки, не дивлячись на яскраве вираження жалю щодо вчиненого, в них не виникає змін у поведінці по відношенню до тих, на кого вони нападали чи кого експлуатовували. Їхня частина нарцисичної особистості виражається в надмірній увазі до себе, грандіозності та пихатості, обезціненні інших та нездатності до емпатії. По факту це крайній, найтяжчий варіант антисоціального розладу особистості.
Якщо говорити про антисоціальних особистостей у прояві найменшого вираження – вони проявляють криміналізовану поведінку (шахрайство, експлуатація), але й мають здатність переживати провину, прив’язаність до інших людей, можуть реалістично дивитися на ситуацію, не захищаючись ідеологією своєї правоти в будь-якому випадку.
Тому антисоціальні особистості варіюються від радикально психопатичних, імпульсивних та схильних до садизму людей (наприклад, американський убивця Чарльз Рамірез, котрий вбивав та знущався над своїми жертвами, маючи маячні ствердження, що таким чином він «служить Сатані»), до вихованих, харизматичних людей (наприклад, персонажі з фільму «Змії в костюмах»про корпоративних психопатів). Також гарним прикладом є фільм про Джордана Белфорта, його криміналізована та нарцисична поведінка яскраво показана у «Вовку з Уолл-Стрит».
▪▪▪
З ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ АНТИСОЦІАЛЬНИЙ РОЗЛАД?
Діти різні за темпераментом із самого народження. Вони демонструють вроджені відмінності в рівні активності, агресії, здатності заспокоюватися та інших схожих факторах, які можуть запустити розвиток у психопатичному напрямі. Ранні дослідження близнюків та прийомних дітей показують, що люди, котрі стають антисоціальними, вірогідно мають більш виражену конституціональну агресивність, ніж інші. Ранній досвід байдужості, насильства та жорстокого поводження можуть мати вплив на розвиток лобної кори, що є моральним центром мозку. Таким чином, взаємозв’язок між досвідом та генами може бути глибоко «прошитим» впливом на майбутню особистість.
Антисоціальні люди мають низький рівень серотоніну, а діагностовані психопати відрізняються низькою реактивністю вегетативної нервової системи – що може пояснити їх жагу до небезпеки та сильних відчуттів і нездатність учитися на досвіді.
Психологи Вільмсон, Алперт та Пуже виявили ще в 1998 році, що психопати мають аномалії в сітківці мозку, які забезпечують мовні та емоційні процеси; це дозволило припустити, що вони не отримують досвіду розуміння почуттів, котре є у більшості з нас. Замість цього вони засвоюють «другу мову», що необхідно для маніпулювання навколишніми, але не для вираження власних почуттів. По факту, вони вивчають, як говорити, але не усвідомлюють емоційної складової слів. У той час, як більшість з нас отримує емоційне задоволення від музики, естетики, добре виконаної роботи чи кохання, їм необхідні більш гострі почуття, щоб відчути себе живими.
Дитинство антисоціальних особистостей часто сповнене хаосу та почуття небезпеки. В історіях жорстоких психопатів практично неможливо знайти люблячих, стабільних та захищаючих об’єктів прив’язаності. Якщо дивитися на харектеристику сім’ї, то частіше це депресивні, мазохістичні матері та вибухові садистичні батьки, а також наявність алкогольної й інших залежностей. Часто пристуні переїзди і сімейні розлучення. У таких нестабільних та лякаючих умовах здебільшого не може розвиватися впевненість у собі та можливість захистити себе, не вдаючися до жорстокості.
Багато з прийомних батьків переконувалися на власному досвіді, що діти з дитячих будинків або ті, що перенесли насильство, можуть мати розлади прив’язаності, які створюють для них проблему проявляти та відчувати любов, навіть якщо в подальшому про них турбувалися та проявляли увагу до емоційного розвитку. Багато з таких дітей демонструють дезорганізовану прив’язаність, сприймаючи люблячих батьківських фігур як джерело страху або гніву.
Інша історія, що має вплив на розвиток антисоціальної особистості, коли батьки показували глибоку переконаність у всемогутності дитини і давали посили, що життя не має права обмежувати бажання людини, і людина має право домінувати над іншими.
