- Регистрация
- 12 Июн 2019
- Сообщения
- 585
- Репутация
- 367
- Реакции
- 550
Що відчувають люди з булімією? Чому і як формується цей розлад? Як із ним жити? На ці та на інші питання відповідає у статті психологиня Вікторія Шаповалова.
Нервова булімія – це розлад харчової поведінки (РХП), у разі якого людина потрапляє в цикл переїдання з подальшим звільненням від їжі.
Напад переїдання – це ситуація, коли споживається велика кількість їжі за короткий період (часто навіть до болю у шлунку), при цьому відчувається втрата контролю над собою, а під час або після нападу – сильне почуття провини. При булімії людина також докладає зусиль, щоб компенсувати спожиту їжу або позбавитися її, для чого викликає в себе блювання або використовує проносні засоби, голодування чи надмірні фізичні тренування.
Нервова булімія та нервова анорексія більш поширені в індустріальному суспільстві, де присутнє уявлення про красу як про стрункість. За допомогою засобів масової інформації та інтернету зображення фізичної досконалості поширилися по всьому світу, що призвело до появи РХП у суспільствах, де раніше вони не були присутні.
Жінки та дівчата складають 90% відомих випадків, але є докази того, що кількість РХП збільшується серед підлітків чоловічої статі.
Булімія, як правило, починається в пізньому підлітковому віці та в період ранньої дорослості. Деякі стани цього захворювання визнаються тяжкими, вони завдають значної шкоди здоров’ю, аж до ризику смерті.
Булімія часто пересікається з тривожним розладом, розладами настрою, розладом контролю над імпульсами та ожирінням.
РХП можуть починатися з проблем з їжею, але з часом переходять до тілесного дискомфорту та викривлення сприйняття власного тіла. Булімія може бути наслідком цілого спектру травм розвитку, починаючи з частих конфліктів у сімейному просторі, порушення особистих кордонів, порушення прив’язаності, а також емоційного, фізичного та сексуального насильства.
▪▪▪
ЦИКЛ БУЛІМІЇ
Його прояв починається з обмежень у їжі та контролю над вагою, що призводить до нападів переїдання. Після відчуття переїдання виникає сильна потреба позбутися їжі, що задовольняється. Потім з’являється почуття провини, ми вирішуємо обмежити себе – і цикл повторюється.
Переїдання – це не відсутність волі, а нормальна реакція організму на надто жорстокі обмеження.
Щойно ми звільняємо шлунок, ми готуємо його до наступного нападу переїдання, організм підштовхує нас до надмірного споживання їжі, тому що не отримує калорій, яких потребує.
Відчуття неповноцінності переплетено з нашим образом тіла. Образ тіла можна розділити на три складові:
- реальність тіла (тіло, яке воно в дійсності)
- ідеал тіла (образ того, яким має бути тіло за думкою індивіда)
- презентація тіла (як тіло показано навколишньому середовищу).
▪▪▪
ВПРАВА «ОБРАЗ МЕНЕ»
За допомогою цієї вправи ми можемо дослідити наше сприйняття власного тіла.
Нам потрібно три окремі аркуші паперу та олівці.
На першому ми зображаємо себе так, як бачимо та відчуваємо; після цього відкладаємо малюнок таким чином, аби не бачити його.
Далі ми зображаєму на другому аркуші себе такого, як нас бачать інші люди, і на третьому – зображаємо свій ідеальний, за нашою думкою, образ.
Після закінчення цієї роботи візьміть три малюнки і порівняйте їх. Чи є спільні риси, а що є відмінним? Чи реально досягти вашого ідеального образу, і якщо так, то чи можливо це зробити без булімічної поведінки?
Ця вправа може викликати сильні емоції. Старайтеся не занурюватися в них, а подивитися на ваше тіло з боку аналізу та рефлексії (чому в мене виникають саме такі емоційні реакції?).
▪▪▪
ЕМОЦІЙНІ ПЕРЕЖИВАННЯ ЛЮДЕЙ З БУЛІМІЄЮ
Для індивідів з булімією характерні емоційні перепади настрою, різкі зміни емоційного стану, а також суб’єктивне переживання внутрішньої порожнечі та емоційного голоду, який вони намагаються втамувати їжею. У результаті переживання продовжує відчуватися, але ще додається почуття огиди через ненависть та гнів щодо себе. Інколи серед людей з булімією зустрічаються особистості з високими вимогами до себе та перфекціонізмом.
Характерні емоційні переживання:
- Потреба в турботі та любові, бажання бути захищенним
- Почуття провини та сорому
- Відчуття нікчемності
- Страх, що інші покинуть або перестануть любити
- Гнів та агресія, що заперечуються й уникаються, сприймаючись як небезпечні та непереносимі
- Страх, що вираження емоцій може призвести до втрати контролю над своїм станом
- Відчуття порожнечі
- ознаки депресії (пригнічений настрій, уникнення соціальної взаємодії, низька самооцінка)
- тривожні симптоми (соціальна фобія, симптоми ОКР)
- селфхарм
- алекситимія (неможливість зрозуміти свої емоції та почуття).
▪▪▪
ВІДНОСИНИ З ІНШИМИ
Як правило, люди з РХП можуть досить довго не показувати свої проблеми, та це впливає на їхнє почуття довіри щодо оточуючих. Булімічні особистості відчувають нестачу любові, але їхні стосунки, як правило, дуже нестабільні. Їм притаманні тривожно-амбівалентний стиль прив’язаності, а після втрати відносин вони почуваються непотрібними та часто зганяють злість на себе вдаючись до селфхарму.
На жаль, соціальні тенденції, де особливе значення має зовнішність, дуже сильні, при цьому в суспільстві й надалі спостерігається дефіцит підтримки та прийняття. Соціальні мережі, такі як Facebook та Instagram, підсилюють сценарій, в якому молоді люди постійно оцінюються головним чином на основі візуальних кадрів з їх життя. Нам важливі пред’явлення та схвалення різних аспектів свого Я, а особливо тілесного. Легко помітити, як багато фото в соцмережах демонструють наші тіла. Але чи готові ми показувати власні тіла такими, як вони є насправді? Це питання наводить на думку про те, що ми недовіряємо оточуючим у тому, щоб показати своє реальне Я, а також знаходимося в постійному конкуруючому середовищі, де ведеться справжня гонка за ідеальністю.
За допомогою фоторедакторів ми можемо зменшувати чи збільшувати частини тіла, робити їх більш засмаглими чи більш блідими, навіть змінюватись настільки, що з реальним образом не залишається нічого спільного. І це все тільки закріплює нашу невідповідність у сприйнятті та незадоволення реальним тілом.
Звичайно, всі ми маємо недосконалості та бажання поліпшити зовнішність згідно з нашими уявленнями про красиве. Інколи люди звертаються до пластичних операцій, що може бути небезпечним, або уникають необхідних поживних речовин, котрі містяться в певних продуктах. Це може бути складно, але важливо вміти оцінювати реальність та мати людину, яка в цьому допоможе. Дійсно, є випадки, коли ми допомагаємо собі почуватися впевненіше і маємо на це право, коли людина хоче зберігати певну вагу тому, що почуває себе в ній комфортно, хоча середньостатистично її будуть вважати худою.Ми маємо здорово оцінювати наші побажання до власної зовнішності та способи їх реалізації. А близька людина допоможе встановити відповідність між реальним та уявним.
▪▪▪
ЩО БУЛІМІЯ РОБИТЬ ДЛЯ ВАС?
Більшість людей зосереджуються на «поганості» булімії, але важливо усвідомлювати, як і чому вона приносить нам користь. У ній є й позитивні сторони, інакше чому ми б використовували цю поведінку.
Дайте відповіді на наступні питання, коли будете знаходитися не в гострому стані булімічної поведінки, спостерігаючи за собою зі сторони.
Спробуйте пригадати, як ви почуваєтеся до і після нападу переїдання та подальшого блювання.
Запишіть емоції, які виникають у вас під час цих процесів.
Оцініть їх інтенсивність від 0 до 10. Перевага булімії – впоратися, переключитися з цих емоцій.
Наскільки добре ви почуваєтеся після очищення? Також оцініть ці почуття. Якщо після нападу вам стає спокійніше або радісніше, то вже розумієте, як булімічна поведінка допомагає вам почуватися краще.
▪▪▪
РОЗУМІННЯ ЕМОЦІЙ – ОДИН ІЗ КЛЮЧІВ РОБОТИ З БУЛІМІЄЮ
Емоції – це певні знаки та сигнали від органів, що допомагають нам формувати нашу поведінку. Навчитися розуміти свої емоції та почуття і визначати реакцію та їх вплив на нашу поведінку – значить повернути собі впевненість і контроль над ситуацією.
Як же розуміти, що я відчуваю? Ми маємо сім основних емоцій: гнів (злість, роздратування), страх, провина, радість, любов, смуток та сором (*у різних концепціях можуть бути різні основні емоції; наприклад, ще є варант: злість, радість, здивування, сум, огида, інтерес та страх). Наше тіло пов’язане з нашим емоційним станом, і зрозуміти, що зі мною, можна передусім вивчаючи реакції в тілі. Усвідомлення свого емоційного стану – це розуміння, чого я хочу уникнути за допомогою булімічної поведінки.
Спробуйте зосередитися на собі та відповісти на питання, що ви зараз почуваєте? Як почуває себе ваше тіло? Як вам, коли ви зосереджуєтеся на собі?
Можуть виникати бажання уникнути цього зосередження або злість. Це нормальні захисні реакції – спробуйте відчувати свій стан у комфортному вам темпі.
Далі спробуйте назвати по черзі кожну із наведених основних емоцій і поспостерігати, які відчуття чи думки з’являються у вашому тілі. Таким чином ми навчаємося розуміти, що свої почуття в моменті або при згадці про певний досвід. Просто спостерігайте за емоціями і не оцінюйте їх.
▪▪▪
ПЕРЕВІРКА ФАКТІВ
Неконтрольованість почуттів, очевидно, може спричинити багато проблем. Труднощі виникають тоді, коли емоція або її інтенсивність не відповідають дійсності. Наприклад, ми можемо соромитися, що страждаємо на РХП, це почуття зрозуміле, бо ми засуджуємо себе й переконані, що всі навколо теж засуджуватимуть. Однак ця емоція ґрунтується не на фактах, адже, найімовірніше, друзі не відштовхнули би вас, якби дізналися про ваш розлад харчової поведінки.
▪▪▪
ВПРАВА НА ПЕРЕВІРКУ ФАКТІВ
Зрозумівши, що ви не контролюєте своїх емоцій, визначте, чи відповідають вони фактам, за допомогою наведених нижче запитань.
- Що викликало вашу реакцію?
- Ваша емоційна реакція відповідає події, що її спричинила?
- Ваше пояснення ґрунтується на фактах?
- Хтось із ваших близьких теж дав би таке пояснення?
- Чи існують інші трактування? Які саме?
- Чи могли б ви впоратися з цією ситуацією? Як ви думаєте, як би вчинив(ла) ваша близька людина?
Якщо ж підстави для ревнощів є, то це сигнал до розмови з вашою половнкою та вирішення питання кордонів і особистої свободи.
▪▪▪
ПРОТИЛЕЖНА ДІЯ
Ще одним варантом є вибір протилежної емоційної дії. Для цього ми маємо усвідомити, що ми робимо, коли відчуваємо певну емоцію, і що можемо робити протилежне цьому.
Наприклад, коли я відчуваю смуток – я відсторонююсь, тікаю, ізолююсь та нічого не роблю. Натомість я можу ставати активним, спілкуватися, ставити перед собою цілі. Коли я відчуваю сором, я тримаю щось у таємниці, картаю себе – натомість я можу відкрито говорити про сором і бачити, що це почуття не руйнує мене.
Протилежна дія призначена для використання в разі виникнення саме негативних реакцій від емоцій.
▪▪▪
ВПРАВА «ЕМОЦІЇ В МОЄМУ ТІЛІ»
Варіант 1. Візьміть аркуш паперу та кольорові олівці. Зобразіть образ себе – ваше тіло. Після цього придивіться, чи є частини вас, які ви оминули, і якщо так, то чому. Спробуйте домалювати їх і подивитися, як ви будете себе почувати. Проаналізуйте ваш емоційний стан. Про що він вам говорить?
Варіант 2. Так само зобразіть ваше тіло. Кольоровими олівцями позначте, що ви відчуваєте і в якій частині тіла. Назвіть та підпишіть ці емоції. Якщо ви не можете зрозуміти, що це за емоція, опишіть, як ви відчуваєте її в своєму тілі і на що для вас це схоже.
Після обох вправ проаналізуйте, чи комфортно вам з цими емоціями, і якщо ні – то чому. Що можна зробити для того, щоб прийняти ці почуття? Або що можна зробити, щоб допомогти зменшити їх негативний вплив?
▪▪▪
ПРОСТІ РЕЧІ
Базові речі, такі як сон, нормальне харчування чи турбота про своє здоров’я, іноді здаються настільки простими, що ми не усвідомлюємо важливості їх впливу на наше сприйняття світу та задоволення від життя.
Однак недотримання здорового режиму сну має вплив на метаболізм, часто викликає перепади зі збільшенням ваги (адже організм знаходиться у стресі і вважає, що має накопичувати ресурси для виживання), незадоволення голоду призводить до переїдання, а небажання звертати увагу на фізичне здоров’я породжує психосоматичні реакції, що напряму впливають на емоційний стан. Розуміння цих трьох речей щодо себе допоможе стабілізуватися і налагодити контакт із самим (самою) собою, що надасть можливість почути про свої істинні потреби та вираження їх через власну зовнішність.