Реальність сьогодення.
Ніхто не хотів приймати цю реальність,
але незважаючи на це, постфактум, без запитань і просто з неба,
неначе грім серед ясного дня
ставить тебе перед зовсім новим усвідомленням того,
що твоє майбутнє і сплановане життя,
є ламким, та непередбаченим у цьому дивному світі у якому ми всі живимо, існуємо, народжуємось та вмираємо.
Хто і як проходить ці етапи свого життя, належить кожному із нас,
але саме усвідомлюючи,
розгледівши у всьому цьому розмаїтті подій,
виключно свій особистий досвіт,
який ти маєш усвідомити,
треба розуміти те, що кожен взмозі продовжити йти далі,
хтось по життю, а хтось у іншому стані.
І як би болячи нам не було,
як би важко підійматися кожного разу нам не було б,
завжди зберігайте у своєму серці розуміння того,
що нема нічого вічного, ні війни, ні болю, ні страждань,
бо у всього є початок і всьому наступає кінець.
І страждання і біль і ця клята війна закінчяться одної митті,
а доти,
роби все що залежить від тебе,
за для свого майбутнього,
за для майбутнього свого життя,
за для майбутнього життя рідних та близьких тобі людей,
людей навіть для тих хто ледве тобі знайомий, але такий рідний по духу,
це можуть бути як друзі, так і просто знайомі, байдуже,
бо коли твої справи змінюють щось у цьому світі,
змінюють чиєсь життя,
ти неначе змінюєш весь світ,
ну добре, хоча би світ навколо себе,
хоча б для тих хто відчуває, що він не один.
Таким чином кожен з нас робить вклад у майбутнє, у майбутнє свого життя, життя оточуючих тебе, та майбутнього твоєї країни, не забувай її, бо вона назавжди у твоєму серці, твоя ненька, рідна Україна.